Соціальні мережі існували задовго до facebook. Деякі з них були просто чудовими. Ось, читаючи мемуари Бобковського «Війна і спокій», натрапив на цікавий фрагмент. «4 серпня 1944. Я є пристрасним читачем написів у паризьких пісуарах. Цей обмін думками між невідомими людьми, між людьми, які не знають один одного, ця анонімна кореспонденція на луджених перегородках, вміщена трохи вище від пункту, в якому її скроплюють, не раз є чудесною. Сьогодні бачив цілу дискусію. Перший напис: «Браво Совєти – СССР переможе». Під ним зауваження червоним олівцем: «Дурню, скоро будеш змушений битися проти них». На іншій стіні було написано латиною: «Сталінград – так минає німецька земна слава». Але автор цього допису наразився на народ, бо під цим повно дописів у стилі, пиши по-французьки, якщо хочеш, щоб тебе зрозуміли. А хтось навіть написав: «Ти китаєць, чи що? Нічого не доганяю латиною». У звязку з цим я дописав: Vox populi – vox Dei». Ну чим не facebook?
PS ну і оффтоп. Якщо у Франції в туалетах писали на стінах латиною, то я тепер розумію, чому ми такі бідні